вірші

Прости мені і ти. Скажи, що ти прощаєш
І смуток від дощів, і срібний зорепад,
І тихий поступ дня, омитого дощами,
І все-усе-усе, що не вернуть назад.
Он дівчинка іде. І так на мене схожа!
Оглянеться назад – зустріне погляд твій.
Колишній, неповторний, його забуть не можна, –
І я сховаю сльози лиш опусканням вій.
Бо ще в моїх очах стоїть трава зелена,
Там можна прочитати всі сторінки душі.
Прости мені усе, що відбулось без мене, –
І айстри у саду, і сині спориші.
Прости мені усе, про що я пам’ятаю,
Що сіялось колись, і лиш тепер – жнива.
Прости мене за те, що серце калатає,
За те, що ти – убив, а я іще жива.