вірші

Перон. І ти, немов юнак,
Закоханий. І в тебе квіти.
А я ховаюся в купе,
А я боюсь тобі радіти.
Твої троянди чарівні –
Вони тримались цілий тиждень.
Як добре відчувать мені,
Що я на світі ще не лишня.
На фоні гір, смерек, небес
Вони в моїй кімнаті квітнуть.
Дивлюсь на них, мов вірний пес,
Дивлюсь, мов на людину рідну.
І місяць дивиться в вікно,
І доки не пірне за гори,
Радітиме, бо вже давно
В мені не бачив він покори.
Мені тут добре. Я корюсь.
Троянди пахнуть ледь вловимо.
Я ще не знала, що боюсь.
Тебе. А то б пробігла мимо...