вірші

Останній ранок в Східниці. Додому!
Але я повернусь сюди колись,
Де все мені і досі невідомо,
Де гори і смереки рвуться ввись.
Смереки, і ялиці, і модрини –
Усе разом – божественна краса.
І не було тут жодної години,
Щоб в травах не світилася роса.
Яка розкішна й горда тут природа!
Які привітні люди і прості!
Так мов мене чекала нагорода
За всі мої негоди у житті.
Як я жила без цього всього досі?
Як я не знала, що існує це?
Сумне прощання – розвівав волосся,
Мій вітер дмухав у заплакане лице.