вірші

Обов’язково зараз тебе пропущу.
Зараз ти зникнеш – отак не впіймаю я слова.
Чим я завдячую (вкотре і нащо?) дощу,
Що не зустріну тебе? Обов’язково...
Списані аркуші білі й тендітні, мов сніг.
Як же тебе я люблю! Заколисую тишу.
Хочу заснути. Не впасти тобі щоб до ніг.
Як я тебе відпущу? Але як я залишу?