вірші

Ну ось і все. Зустріла. Вклякла. Мій.
Я все життя чекала, щоб збулося.
Щоб саме так прийшов ти, наче з мрій.
І так щоб вітер розвівав волосся.
Я ще навіть не бачила тебе
Так близько, щоб поглянути у очі.
Щось вразило, мов блискавка з небес,
Із чорної грози посеред ночі.
І я прошу: ще трохи не зникай.
Побудь на обрії – тебе впіймати мушу.
Я підійду й замкнеться неба край
Посеред осені – зігріти наші душі.