вірші

Ну ось і дощ. Як ми з тобою любим.
Мов мокрим димом світ заволокло.
І губи знов шукають твої губи,
І вже ледь-ледь видніється село.

І пахне сіно – затишне кубельце.
Волошка зупинилась на щоці.
Летіла з вітром... я згадала все це
За стільки літ у тебе на руці.

І знову дощ. Як ми з тобою любим.
Минає час – його, мов не було.
І губи знов шукають твої губи.
І мокрим димом світ заволокло.