вірші

Нічого, що не почую.
Нічого, що не побачу.
Ще згадую. Ще не всує.
І, можна сказати, плачу.
Забулися вже образи
І все, що не мало б бути.
Любов – це така зараза –
Немає протиотрути.
Нічого, перехворію.
А, власне, яка хвороба?
За те, що так серце гріло,
Спасибі, спасибі Богу!
Любити – можна й не чути.
Любити – можна й не бачить.
Просто не можеш забути.
То й розлюбити, значить.
Місяць – копійка мідна –
Плаває вже три ночі.
Мій дорогий, мій рідний,
Просто живи, як хочеш.
Просто живи і більше
Я не прошу, не треба.
Дякую. Власне, віршів
І не було б без тебе.