вірші

Милий мій! Мій цвіте яблуневий,
Мій коханий, добрий мій, ясний!
Вересневе сонце полудневе,
Синьоокий янголе весни!

Промінь гострий довгої розлуки
Серце, наче шпага, пронизав.
Пам’ятаю очі, губи, руки,
Пам’ятаю світ, що суть краса.

Я чекаю. Я чекаю дуже.
Я щомиті невідступно жду,
Наче та висока біла ружа,
Одинока ружа у саду.

Говорю до тебе чи до себе –
Я не знаю – говорю в думках.
Очі – у подушку, а не в небо,
Коси на натомлених руках.

Я чекаю. Як тебе чекаю!
Ніби й справді зустрічі хотіть –
Це така примарна точка краю,
Що лиш раз стрічається в житті...