вірші

Мені дихати нічим.
І не лиш в переносному сенсі.
Не штовхай мене в відчай –
Я не хочу з ним жити у серці.

Я просила: облиш,
Не потрібно мене приручати.
Тобі б гратися лиш –
Я ж не хочу нікого втрачати.

Гра жорстока у нас –
Гра жорсткіша смертельної кулі.
Пас – я стратила – пас –
Не потрібно вертатись в минуле.

Хочеш двічі ступить – а не вийде –
В одну і ту ж воду.
То була у нас мить –
За життя наперед нагорода.

Приручав – приручив...
Ми ж в одвіті за тих... Ну та добре.
Хто кого із нас вчив?
Я одна лиш навчилася мовби.

Не просити: облиш,
А відразу втікати потрібно.
Стрімголов і чимдуж –
Прямо, швидко, і широко, й дрібно.

Я втікала – втекла – не втекла –
Я сама залишилась.
Мені дихати нічим.
Я просто втікати втомилась.

Мені дихати нічим,
А ти все ракеткою в м’ячик.
Не штовхай мене в відчай –
Я ним захлинулася наче.