вірші

Мені добре в Східниці. Я тут в Україні.
Мене називають пані. Мені приємно.
Якщо і є кілька Україн, то, окрім моєї,
я хотіла б мати за рідну цю.
Опинилася в лоні материнської природи.
Навряд чи зумію звеличити словами
ці темні, таємничі гори, зелені лише тому,
що я знаю – то зелений колір, а так чорні,
чи майже чорні, оточили селище,
що колись було чудовим,
а тепер цю чудовість краде бізнес,
і село залишається селом.
Але урбанізованим.
Та чи перестає ліс бути лісом лише від того,
що в ньому ростуть опеньки, а не боровики?
Дихати, вдихати і нічого не видихати...
Дивитись, вбирати і нічого не віддавати.
Замурувати в собі цю щемливу красу
і стати від неї красивою.
Спокій в душі, спокій в голові, спокій в тілі...
Блаженне неробство...
Коли б здатність бачити красу
не можна було назвати роботою...
Роботою душі.