вірші

Колись все буде так, як треба –
Спокійна ніч, спокійне небо.
Все в мене буде так, як треба.
Не буде в мене лиш тебе.
Бо проміняю я на спокій
Тебе, коханий, синьоокий,
Тебе, мій рідний, синьоокий,
Тебе – на небо голубе.
Аби ні болю, ні тривоги,
Щоб не чекать тебе з дороги,
Аби ніяких хвилювань.
Я перетворююсь на камінь
З холодними, мов лід, руками, –
Лишилось трохи, зовсім трохи...
Але поки що... не порань.
Нехай тебе хоч не задушить
Моє сплановане бездушшя,
Я залишаюсь вірна досі
Комусь, що зветься самота.
Не йде, не йде до мене щастя,
Мов не ходила до причастя,
Мов не була до болю ніжна,
До згуби щира і проста.
Колись все буде так, як треба.
Як вмію, розірву я греблю,
І ти побачиш, як бурхливо
Тече вода, вода, вода...
На горизонті озирнуся –
Кого – тебе? себе? – боюся?
Від кого все життя втікаю,
Чому я вся – біда? біда?

Колись все буде так, як треба.
Колись мене не буде в тебе.
Молю тебе: радій із того,
Бо я тебе не погублю.
А нині... Все недобре нині...
Мов сонце закотилось в днині.
Так відчайдушно, мов з розпуки,
Люблю тебе! Люблю... Люблю...

Колись все буде так, як треба...