вірші

Коли приходить паморозь осіння.
Не вжнеш нічого – жни тепер – не жни.
І восени багаті лиш весілля –
Яким їм буть яскравої пори?
Тепло і холод день по черзі носить,
Тепло і холод вмить перепліта.
І я шовкові розпускаю коси –
Хіба мені зважати на літа?
Я гарна, молода, тому – зухвала –
І день не мимо, й ночі всі мої.
Мене на щастя мама колихала,
І тіло загартовувала в Пслі.
Життя уміло гартувало душу –
Тому й сміюсь – чого б то я сумна?
Тому й літаю – я ж літати мушу,
Я ж птах, не риба, щоб шугать до дна.
І я щаслива – в леті так буває,
Як горда швидкість подих забива.
Лечу сама – я уникаю зграї –
Самотність теж щасливою бува.