вірші

І звечора, й зранку дими і дими
В глибокій долині.
Готується Східниця вже до зими,
Хоч тепло ще нині.
Знайшлося у осені стільки тепла
Для дивного краю...
І я від тепла твого теж не втекла –
Знаю.
О, нагородо моя золота,
Знаю я, за що.
Мабуть, за всі вже прожиті літа,
Гірші і кращі.
Мабуть, за сльози мої, за печаль
Кожної днини.
Господи, ти мені вперше послав
Душу Людини.
Як же красиво вечірні дими
Східницю вкрили...
Швидко і впевнено все навкруги
Заполонили.
Ще раз повірю у душу чужу,
Наче у власну.
Знову бездумно іду за межу.
Знову за щастям.