вірші

І знову забувати довго, важко.
Все, як тоді – давно-давно, колись.
І знову я – з крилом підбитим пташка –
Не можу підійнятися увись.
В ту саму воду ми ступили двічі –
І знову я красива й молода.
Та через те й стискає серце відчай,
Що не та сама це уже вода.
Не можна повернутися в минуле.
Були тоді ми інші – я і ти.
І якщо ми нічого й не забули,
То все одно це різні два світи.
Стоїть життя між нами в тридцять років,
І виноградним гроном поміж нас
Спресована у кетяги морока,
Однакова і в профіль, і анфас.
І знову забувати важко й довго.
Не пожалів мене ти – розшукав.
Нічого і не трапилося мовби...
Лягає на мою твоя рука.