вірші

І ось Ви навпроти. Так близько, що навіть сама
Не впевнена я, що це Ви, а не сон невідступний.
Це Ваш подарунок, що саме сьогодні зима
Прощається з нами і перед весною відступить.

І ось Ви навпроти. Не ранок, не день, не зоря...
Я бачу, що очі у Вас, як і снилося, сині.
Ви дивитесь так, наче щойно зійшли з вівтаря,
Якщо і не богом, то з поглядом Божого сина.

І ось Ви навпроти. Упевнений, сильний, чужий...
А я від утоми така нецікава із виду.
Між сонцем і поглядом я, а не бачу межі,
І в серці на долю душу зародкову обиду.

І ось Ви навпроти. Ще трохи, недовго, ще мить...
В житті не буває реалій таких фантастичних.
Я вже відчуваю, як серце моє защемить
За цим почуттям – іскрометним, яскравим, величним...