вірші

Гори димлять красиво.
Мовби на чорних косах волосся сиве.
Трішечки зовсім. Сонце на мить
Лише виглядає. Вдалеч дивлюсь – димить.
Страждаю.

Я від’їжджаю. Красу залишаю іншим.
Не випадає ще залишитись в ніші
Блаженства і насолоди красою.
Я озираюсь. Трохи іще постою.
Каюсь.

Все, що могла я ввібрати у душу, – ввібрала.
Гори й дими, і тумани, і роси, й заграви.
Все іще збудеться, все іще прийде, все ще не пізно.
Все іще може скластися в музику, в пісню.
Надіюсь.

Знов озираюсь. Прощаюсь. Прощаюсь поки що.
Вітер притих – не говорить зі мною, не свище.
Я від’їжджаю. Я каюсь. Надіюсь вернутись.
Все ще повинно, все може іще в мене збутись.
Прощаюсь...