вірші

Додати нічого до безкінечних шпал
І краєвидів, що минають хутко.
Я так зробила – пан або пропав –
Над головою підняла я хустку.
Пречисто-білу. Значить, я здаюсь.
Я подзвоню і запитаю: де ти?
Що далі буде, знаю. І боюсь.
Але чиню, як діти. І поети.
Я просто хочу знати. Це – усе.
Щось трапилося – точно відчуваю.
Не в світі – он вівчар овець пасе, –
А в тебе. Відчуваю. Точно знаю.
І я не помилилася. Але
Ти не просив у мене допомоги,
Хоча і важко, й страшно, й дуже зле,
І сам осилить це не маєш змоги...
Але мені нічого не сказав.
І в цьому відповідь на всі мої питання.
Ти зігнешся від бурі, мов лоза.
Але без мене. Цей дзвінок – останній.