вірші

Безславно закінчую відпочинок – захворіла.
Занадто гарно довго не може бути.
Але те, що було, неможливо тепер забути.
А сьогодні свіча на каміні так довго горіла.
І туман розливався і так зависав на ходу.
І трава зеленіла, як в травні, щемливо-щемливо.
І я тут зрозуміла, що в душу мою молоду
Пролилася любові шалена усміхнена злива.
Наче та нагорода, що довго шукала мене.
І знайшла, і долоні з усміхненим серцем розкрила.
І за все, що було, – за недобре, образливе, зле,
Мов пораненій пташці, в політ заліковує крила.