вірші

Транс, або роман з власною душею

Вітер такий, що, здається, долину змете
Вже скоро-скоро сніг
Щастя безмовне
Якісь вологі теплі ночі
Допоки добре все
Колись все буде так, як треба
Шале
Дівчинка в платтячку кольору беж
Я так хотіла бачити тебе
Я люблю тебе знову
Ледве вловимий запах троянд
Не треба тобі їхати сюди
І розвела, й зустрітись не дала
Послухай, я майже щаслива, що ти в мене є
Сині гори. Синя трава
Спокійна строгість. Спокій над усе
І звечора, й зранку дими і дими
Долина Східниці залита сонцем
Відстань від твоєї сивини до нашої любові
Це вітер говорить зі мною словами пустими, не ти
Я в твоїх руках б’юся, мов пташка поранена
Я хочу, щоб ти страждав
Позолота торкається темних схилів гір
І ніхто, так як ти, ще не кликав мене на ім’я
І знову забувати довго, важко
В греко-католицькому храмі немає органа
Господи, я щаслива!
Про тебе неможливо, як про всіх
Зараз подзвониш, я чую, я знаю
Детективи писатиму потім
Ранок зустрів густим туманом в долині
У нас немає навіть спільних друзів
Ранить боляче пальці безжалісний глід
Коли б заплакати вдалося
Попрощатися можна і так
Сивий простір очам вже звичний
Приголуб мене, пожалій мене
Небо сивіє повільно, мов жінка щаслива
Ти вже прощаєшся? Знову біжиш чи летиш?
Коли туман в долині рано-вранці
На небі місяця рівно половинка
Тільки ховається сонце, в Східниці холодно
Ранок у Східниці. Вітер у Східниці
Безславно закінчую відпочинок – захворіла
Гори димлять красиво
Не можу відключити телефон
Не заховатись від проблем і тут
Останній ранок в Східниці. Додому!
Заховатись, заховатися в долині
Завтра тільки дорога. Із Східниці. В будні без свят
Останній день сумний і дощовитий
Мені дихати нічим
Усе перемелеться. Все буде знову, як слід
Вілла Ксенія скоро проснеться
Погода перемінлива, мов настрій
Слова ті самі сотні тисяч літ
Милий мій! Мій цвіте яблуневий
Ну ось і дощ. Як ми з тобою любим
Ти вже далеко і поруч
Напевно, випадковість, що розлука
Ти б не мучив мене, а відразу натиснув курок
Я з тобою була щаслива
Захлинаюсь від болю
Ти зробив це свідомо – приручив, потім викинув геть
Все було неоднаково, гарно і феєрично

Живи інакше – і не бійсь любити
Коли виходять всі, немов герої з казки
Ти плачеш, хлопчику… О, як твоя сльоза
Нічого, що не почую
Ти будеш плакати, мій прочитавши лист
Розмова вже – свідомості потік
Ти радієш, бо я почала сміятися
Перон. І ти, немов юнак
Ти знову скажеш, що життя одне
Тільки знову нікому немає до мене діла
Ти не вмієш любити
І навіть нікому сказати: прощавай!
Чи вміємо насправді ми кохати?
Я не готова розуміти сни
Голівки останніх хризантем
Ну що ж поробиш, коли я сильніша
Коханий мій, мій ангеле з небес
Я все вже сказала іншим
Павутина бабиного літа
Коли приходить паморозь осіння
Вже чую щастя. Ось воно іде
Ну ось і все. Зустріла. Вклякла. Мій
Ти сам ідеш. А я ступаю вслід
Чого я виглядаю восени?
І стала раптом осінь золота
Вийшовши з алеї золотої
Ти переконаний, що потім це потрібно?
Іще трохи і вже зима. І знову зима. І раптом зима
Зігрій мою душу… Сказати б… та ти не почуєш
Сніг летить, мов опадає листя
Знову вільно граюся словами
Ну ось Ви і наснилися мені
Обов’язково зараз тебе пропущу
Львівська політехніка
Мені добре в Східниці. Я тут в Україні
Дощ скапував з піддашків невеличких
Ти будеш любити в мені
Як холодно… Я думаю про те
Чому саме ти?
У чомусь краща, може, й розумніша
О, не наповнюй гіркотою чашу!
Розквітла квітка – я у неї є
Цвіте моє літо. Як гарно, як щиро цвіте
Тобі подякую, бо лиш заради тебе
Порух життя – життєдайні слова
Сказати? Чи зумієш ув очах
Нахилися до мене, як тихий став
Прощайте, прощайте… Уже відлітає сніг
Тривожно так. Це серпень. Отже, осінь
І ось Ви навпроти. Так близько, що навіть сама
Давайте поговоримо крізь шум
Життя проходить швидко. Не встигаю
Просто прелюдія. Просто дощі
Зранку Східниця, мов розведене молоко
Твій шепіт легким вітерцем налетів
Місяць тоненькою зігнутою рискою
Заповниться блокнот лиш болем, не словами
Додати нічого до безкінечних шпал
Базарчик в Східниці зовсім маленький
Ти, звичайно, заходиш до Зеника
Три години у Львові. Проїздом
Коли до дому зовсім близько
В вагоні-ресторані п’ю коньяк
Спасибі тобі за вересень
Прости мені і ти. Скажи, що ти прощаєш