вірші

Здалось мені, що гуси прокричали.
Я їх не бачила – на місто впала ніч.
Як їм політ? Де весну зустрічали?
Летіли, мабуть, –море зусібіч.

Чому зайшлись над містом спраглим криком –
на радощах, що зустріч відбулась?
Я розумію теж, яка велика
у душах ваших боротьба велась.

А, може, й ні. В далекім теплім краї
усе не так, як вдома, й через те
ви летите сюди, де ми вмираєм,
знайти не можем рішення просте,

як жити нам, землі своєї дітям,
без хліба та вже майже й без води?
Надію нашу нам куди подіти
і ще якої нам чекать біди?

Нікуди я ніколи не поїду.
Не зможу кращих я країв шукать.
...Летіли гуси. Не лишили сліду.
Луна ще їх із далечі гука.