вірші

замість місяця в небі зависла печаль
ніч ніч ніч ніч
замість сонця обличчя спотворені з неба кричать
ніч ніч ніч ніч

хто ж це там у багаття жбурляє цю ніч невсипуще
і народжує темінь стирає безслідно все суще
з небосхилу з землі із свідомости з білих облич
і вони потемніли і їх не впізнати
не клич
о не клич
ніч ніч ніч ніч

всюди ніч і чого визирать крадькома
всюди ніч і надії на світло нема
я не можу дорогу нащупати й окрім узбіч
я не знаю де йти мені не відчуваю
поклич
о поклич мене
викреши світло лиш доторком наших облич
ніч ніч ніч ніч