вірші

Я вітаю тебе з дощем,
моя змучена, спрагла природо.
І в душі моїй щем
відступає якось благородно.
Відпускає мене
і в надії стиска мені руку:
все мине, все мине...
Так не можна тримати розлуку.
Я усе розумію -
і жадібно дихаю наче..
Я усе розумію –
цей дощ просто йде. А не плаче...