вірші

Вже вибухнуть готуються бруньки
в чеканні пристраснім, немов жіночі перса.
Вже найзатятіші проснулися соньки,
тим паче, мрійники – усі, як є, уелси.

Весна гряде! Невідворотна мить,
коли її прихід незаперечний
і першим спраглим громом прогримить,
і обів'є теплом мене доречно.

Гряди вже, ненько! Знаю, принесеш
турбот по зав'язку, але ж весною саме
Христос воскрес! – Воістину воскрес!
І десь літає понад небесами.

Усі воскреснемо, принишклі в холодах,
заметушитись буде вже нагода.
Людина теж літає, хоч не птах.
Гряди вже, весно! Воскресай, природо!