вірші

Всіх прощаю. Прощаю усіх і себе,
відпускаю з любов'ю образи.
Вже ніщо мені душу тепер не шкребе
і не липне до мене зараза.

Все прощаю усім назавжди і собі.
Відкидаю, мов зірвані квіти, –
всі образи хай в'януть, але далебі,
треба вчитись прощати, мов діти.

Мені легко тепер без тужавих образ,
мене більше ніщо не тривожить.
Всіх прощаю. Усіх одночасно і враз,
бо навіщо біду в собі множить?

І просвітлююсь. І забуваю про біль.
І про те, що не можу забути.
І дивлюсь собі в душу. Й до мене звідтіль
вже не ллється ні краплі отрути...