вірші

Все зрушило з місця, неначе
ввімкнув чарівник карнавал.
На склі моїм сонячний зайчик
забутий вже шейк танцював.

В рожевому яблунь світінні
кружляли поважно джмелі.
І сині у присмерку тіні
здавалися строгим журі.

І, в чортовім колесі наче,
по колу летить цвітовій.
Ось зараз рокита заплаче,
сльозинки пострушує з вій.

Щось рідне, близьке мені є в ній –
така ж і сумна, й нічия...
Чому ж в цій красі всеоб¢ємній
тебе лише бачила я?