вірші

Все на нервах. Від нервів усе.
Павутина струнка в павука.
І малюнок в собі несе
досконалість якусь. І рука
піднімається з певним жалем
руйнувати таку красу.
Ми руйнуємо нерви й жалим
отим самим істоту всю.
І болять нам душа і тіло,
і ніяк не лишає біль.
І не ладиться слово й діло,
і тримаємося тіль-тіль.
Таємнича енергія – нерви.
Ні пощупати, ні знайти.
А відключиться – ми померли.
Ми спалили усі мости.
Важливіші повітря й їжі,
найсильніші життя проводи.
...Я тримаюся. Не переріжу
жоден провід. Боюсь біди...