вірші

Уже набридло мріяти про дощ
і намагатись спекатися спеки.
Усе ще прийде, але ще далеко,
то й мусиш все терпіти, хоч-не-хоч.

Це дискомфорт, але ніяке горе,
це лиш нагода бігти до води
і у неробстві думку народить,
що, може, й твою долю переоре.

Налити воду у простору діжку
і, наче Діоген, на все плювать.
Очима перехожих полювать
і вражень набиратися хоч трішки.

Звільнитись від обтяжливих марнот,
віддатися на волю філософій.
Життя своє побачити у профіль
і забаганкам затулити рот.

Втекти від світу з поспіхом крота
і не робить ніяких застережень.
Це є свобода – зовсім без обмежень –
така собі всесильна простота.