вірші

Ти боїшся стихії.
Тобі страшно, коли вітрюган
очманіло розгойдує
крони дерев в амплітуді,
що дорівнює
танцювальному майданчикові,
бо завжди існує ймовірність,
що всі навкруги дерева
попадають водночас,
і де б ти не стояв,
котресь із них тебе накриє.
Бо завжди існує ймовірність,
що блискавка вдарить
саме в те дерево,
під яким ти стоїш.
Бо завжди існує ймовірність,
що тобі не минути розправи за те,
що ти прийшов у цей світ...