вірші

Стихія.
Удари грому глухії.
Капот автомобіля
ледь видно з води. Лелію
маленьку свою надію
на те, що я ще зумію
сухою вийти з води. Не смію
іти супроти стихії.
Чи смію?
Збираюся. Полотнію.
І душу у п'ятах грію,
неначе мотор. Істерію
залишу на потім. Радію,
що можу іти в стихію.
А дощ разом з вітром виє
і стелиться, і дуріє.
Стихія. Умію
боятись.
Признатись умію.
Радію.