вірші

Саме сьогодні чомусь зрозумілося просто:
в душу впускати так, наче додому,
нікого не можна,
а тільки у гості.
Тільки у гості,
та й то має бути тривожно.
Навіть у гості заходити може далеко не кожний.

Саме сьогодні збагнула своє найстрашніше невміння –
жити й ніколи не прагнути розуміння.
Так, щоб ніколи-ніколи його не чекати.
Люди пливли щоб повз мене чужі і строкаті.
Все щоб минало безслідно, як в калейдоскопі –
матиму спокій.