вірші

Про все на світі не пошкодуєш.
Та й не потрібно.
В житті, мов в свято, собі щедруєш,
звичайно, щастя.
А нащо дрібно?
Отак багато бажаєш мати –
любов і вроду.
А маєш тільки, мов віхи, дати
й нещасна зроду.
Усе, як личить, на світі робиш,
все, як годиться.
А щось шукаєш, а десь же бродиш,
десь п'єш з криниці.
Кропиш водою своє обличчя –
щоб сліз не видно.
А сонце блисне – тобі так личить.
В жалю – обридло.
Заплющиш очі – побачиш щастя.
А щастя – дихать.
Ніде нічого не треба красти –
ось ти – ось лихо.
А, 'мо, об'їдеш? А, 'мо, обійдеш?
Спрямовуй віжки..
Хіба що шляхом чужим ти підеш.
Бочком. Хоч трішки...
Бо все, що має вже бути – буде.
Хтось віда всим цим.
А всі ми просто маленькі люди.
Усі бояться. Усі сміливці.