вірші

Пори року різкіш помічаються з часом.
Себто з роками.
Зелень весною вибухне разом
пучками-свічками.
Стоїш зачудовано, дивишся в далеч –
поруч все бачиш.
Очі закриєш, знову поглянеш –
і заплачеш.

Як же красиво, веснонько, йдеш ти,
молодо як же!
Ну, а моя, веснонько, де ж ти?
Хто ж мені скаже...
Все, ніби вчора, щастя учора,
радість учора...
Вибухни, весно! Зелень-розмаєм!
Зникне хай чорне...