вірші

Ні за ким не піду на край світу,
не заплющу в знемозі очей.
І ніколи не зможу зрадіти
ні одній з необхідних речей.

Ані ніжності, ані ласці,
ні цілунку вже, ні словам.
Ані навіть предивній казці,
де предивні творяться дива.

Безоглядно вже, по-дитячи,
ні за ким я повік не піду.
То хіба, може, сонячний зайчик
на різьблену заграє дуду.

Отоді затанцюю химерно,
мов калічка, забувши про це.
Та колючого гілочка терну
роздере мені знову лице.