вірші

Не вмію, як слід, прощати.
Простила, – кажу. Болить.
Болять і події, й дати,
каміння в мені гримить.

Простила, – кажу уперто.
Кричу, що простила вже.
Ніщо не вдається стерти,
чи хоч зішкребти ножем.

Та знову кажу: простила.
Нехай і мене простять.
Прощення – велика сила,
і мудрість, і благодать.

Якщо, воріженьки, є ви,
вважайте, що вже нема.
Простила. В костюмі Єви
радіє цьому зима.