вірші

– Не пий мене! – у розпачі кричу.
Звертаюся у відчаї до туги.
Якщо не хочеш рятувати друга, –
не пий мене! – кричу я їй удруге,
та так кричу, що й мертвий би почув.

Це значить, що для тебе я роса.
Це значить, що тобі я не байдужа.
Маню тебе, приваблюю, мов ружа.
О, туго, туго, мій єдиний друже,
кружляєш і кусаєш, мов оса.

Я сильна і бурхлива, мов гроза.
Я сильна, та про це стомилась чути.
О, як мені набридло нею бути!
Мені мій біль також стискає груди.
Не пий мене, бо й справді я роса.

І справді мене випити можливо,
злизать зі світу за єдину мить.
Роса, в якій важкий вогонь горить,
що аж тремтить, отак бажає жить.
Роса, спроможна вибухнути в зливу.