вірші

на вкриті мохом стіни кам'яниць
весь день лив дощ і стіни оживали
зразками неповторного малярства
відтінками тих самих кольорів
що їх в природі я люблю найбільше
зважаючи на різні в них нюанси
я мокла під дощем мов кам'яниця
так само древня і покрита мохом
своїх невдач страждань і негараздів
одна різниця все ж була між нами
засяє сонце завтра і вона
хоч трохи просвітліє кам'яниця
немов помолодіє я ж бо ні
бо зміни що життя кладе на мене
вже більш ніколи сонячні не будуть
тому я й мокну під дощем дивлюся
на ці старющі стіни кам'яниці
і наче в дзеркалі себе достоту бачу
а дощ іде він на обличчі плаче
вже на моїм а я стою безвольно
і для рятунку не роблю нічого