вірші

Лише одним, – що є ти на землі,
допоможи в складну хвилину, друже.
Твоє обличчя, мов ікона, служить
в моїй печалі радістю мені.
Не поділяй мій біль, і втрату, й сум,
але живи – і тим ти допоможеш.
Ти просто будь – і все на світі зможеш –
печаль розвієш, відведеш ясу.
Я не звалю на тебе ні проблем,
не попрошу любови, ані грошей.
Ти просто будь – такий, як є, хороший
на перехресті буднів і дилем.
Зустрінемось в якийсь, напевно, час.
Моє обличчя радісно засяє.
Ти в мене є і я це пам'ятаю.
А стільки спільного весь час було у нас!
Ми мали сонце спільне, а відтак
воно обох своїм промінням гріло.
І щось в обох у серці відболіло.
І хтось комусь простяг колись п'ятак.
Або щось інше – зразу не збагнеш,
чим допоміг, що був ти в цьому світі.
І тим, що є ти. Й тим, що наші діти
плекають мрії, що не мають меж.
І тим, що я люблю тебе отак,
тримаєш ти мене на світі, друже.
І заболить душа моя, й затужить,
як на тобі печаль поставить знак.
Зустрінемось, я щиро засміюсь.
Торкнешся пальцями моєї пекторалі,
чи подумки перебереш коралі,
а я з тобою щастям поділюсь.
Лише одним, що ти на світі є,
в складну хвилину допоможеш, друже.
...Квітує пообіч оселі ружа
і звеселяє тим життя моє.