вірші

Крізь зуби цідиш тонік на балконі.
Чутливим носом запах лип шукаєш.
І в голові думки, неначе коні,
стрибають так, що з ними й ти стрибаєш.

Урбанізація. І ні тобі підков,
ані корови з пінним молоком.

Набридло все. Асфальт, немов черінь.
Гарячий, так. Але який вонючий.
І навіть комарів кусючих рій
на себе ладна десь в селі нав'ючить.

А тут урбанізація. Так-так.
Селючка я. Із вчених неборак.

Машини, наче псів голодних зграя,
оскаженіло мчать, мов здобич чують.
Чому я в цьому місті знемагаю?
Чому я десь у полі не ночую?

Урбанізація. І стала я ледащо.
Караєш, Боже? Мабуть, знаєш, за що.