вірші

Кожну пташку люблю, що літає в зимовому небі.
Не зважає на холод й примарність зимових харчів.
І лишається з нами, й не кидає нас, бо так треба.
І за вірність таку ми не вмієм віддячить нічим.

Ми існуємо поруч – і разом, і кожен окремо.
Кожен сам по собі і польоти планує, й ходу.
І однаково скрізь – над Полтавою і над Сан-Ремо
і людина, і пташка самотньо долають біду.

Нерозривний зв'язок – він існує, існує між нами.
Бо ми маємо серце, і кров, і одна у нас смерть.
І хоч звуки в нас різні,одні ми виспівуєм гами,
й на землі, і у небі однакова в нас круговерть.

Кожну пташку люблю, що узимку у небі літає.
За незраду і вірність малій батьківщині й мені.
І руками, мов крилами, лет їхній щиро вітаю,
зупинившись на хвильку на вкритій снігами землі.