вірші

Інколи смішно, а інколи ні.
Доля негречна дісталась мені.
Десь в піднебессі летить на коні
ачи босоніж гайда по стерні.

Складнощі завжди приносить сумні.
Тож і живу я у вічній борні.
Ноги повинна тримать в стремені,
сльози в хустинки ховати лляні.

Смішно до сліз і несмішно до сміху.
Доля негречна дає мені втіху.
Витерти сльози – візьми, каже, віхоть.
Інколи навіть прощає огріхи.

Ще й вередлива вона, як на лихо.
Щось їй не так – і тоді на горіхи
перепаде і зіб'є тобі пиху
без попередження – стрімко, як вихор.