вірші

І знову спочатку.І знову сама.
І знов невагомість, і знову утрата.
І знов на оголену землю зима.
І знову: так сталось. І не вибирати.

Як сталось, так сталось. Ніхто не спитав,
і не переймався, що буде зі мною.
І той, хто, здавалося, другом вже став,
і буде стояти за мене горою.

А темінь така, що осиновий лист
тремтить одиноко від чорного страху.
Є в теміні чорній затаєний зміст –
вона хоч готова прийняти невдаху.

І знову у темінь. І знов самота.
І знову немає кому розповісти
про птаха, що високо й гордо літав.
Про те, що завис, бо не має, де сісти.