вірші

І знов пече моє лице.
І знов сльоза тече
і сон мій тче.
І з іншим кимсь
твоє плече
поруч.
І плачу я, мов течія,
бо не твоя. І нічия.
І пада сніг
до наших ніг
у літню пору.

І знов любов, моя печаль,
печаль мене і серце край.
Принось свій жаль,
а він мені народить смуток.
І днів сумних
в сльозах без втіх
тече ріка
ні в сих, ні в тих.
То не ріка –
то є гірка
отруйна рута.

І не питай,
і не питай,
і не питай, чому так.
О, не питай,
о, не питай,
о, не питай, чому так...