вірші

Дощі прийшли. Таки прийшли дощі.
Якраз прийшли на землю на Купала.
Земля завмерла у вінках кущів –
Чекає спрагло, щоб дощинка впала.
Агей, кричу, травиночки малі,
Радійте, бо вже зможете напитись.
Вони очиці підвели з землі,
Де в спразі довго мусили журитись.
Але ж тепер прийшла дощів пора!
Вслід за порою сліз на чорне горе.
Моєї шкіри шкарубка кора
Дощі до себе пригоршнями горне.
І омивається. І душу омива
Волога довгождана прохолодна.
І тіло наче знову ожива, –
Дощі прийшли – жадані, благородні.
Таке життя...Усе після дощу
Потроху прагне розправляти плечі.
І я у цім житті іще мощусь...
Здригнулось тіло...Обіймає вечір...