вірші

Долаючи життя свого дорогу,
до когось одного звертатись треба –
до екстрасенса, знахаря чи Бога,
що знає все десь високо на небі.

Життя суцільний вибір. Треба знати,
що є твоє, а що є не твоє.
Все, що належить, – має те настати.
І настає. Колись та настає.

Молюся Господу у світлих стінах храму,
запалюю свічу, цілую хрест.
Життя моє, всесильна Божа Мамо,
то є крутий підйом на Еверест.

Деруся вгору, боячись зірватись, –
страховки мені доля не дає.
Над урвищем нема за що хапатись.
Та дуже хочу вірити, що є.