вірші

А спогади з минулого – диверсія –
мене вкладають навзнак, горілиць.
І обезсилено іду я на конверсію,
яку проводжу порухом зіниць.

Борюсь з минулим хоч і обеззброєно,
але борюсь і так собі кажу,
що вдосталь собі душу намозолила,
що так не можна й треба знать межу.

Але воно усю мене обплутало
і, наче вир, уперто тягне вниз.
І я питаю в нього: як же бути нам?
Допоможи хоч би тягти цей віз.

Який важкий тягар, що є самотністю,
зашкалює шкала нерозумінь.
І найстрашніше, що безповоротністю
вже закодоване життя моє на тлінь.