вірші

29 лютого

Така забаганка, немов я дитя, –
заритися вглиб кучугури з розбігу,
а ще заметілі, кружляння, виття,
а ще завірюхи й лапатого снігу,

ще трішки морозу й холодних долонь,
із снігу казкове м'якесеньке лігво,
нехай мене сніг пропіка, мов огонь –
в цей день мені так забажалося снігу.

І вітру за плечі, й незвідану путь,
і юним летіти вперед печенігом...
Мов витвір мистецтва, сніжинки ідуть –
і саме в цей день мені хочеться снігу.

Бо завтра весна заспіває пісень,
холодне з землі проганятиме іго.
Як хочеться снігу іще у цей день!
Чомусь саме в цей мені хочеться снігу...