вірші

Здається, все. Після таких крапок
Над вічним "і" – чи може ще щось бути?
Котився шляхом спомин-колобок –
Хай котиться аж ген – аби забути.

Забути і нікуди не впустить –
Ні в дім, ні в душу, ні у дим – нікуди.
Забути – значить інше щось зростить.
Або хоч би вже вірити – забуду.

Забути – значить підмести поріг
І вже не видивлятись видноколи,
Аби на перехресті всіх доріг
Ти більше не зустрівсь мені ніколи.

Тебе благословлю я і прощу,
А ледь зоря на небі зійде рання,
Я поклянуся, що не допущу
Зачарування для розчарування.