вірші

Завмерла природа,
Ніщо не шелесне й ніде.
А день був суворий –
Зі шквалами, громом і вітром.
Немовби душі
Велетенська і справжня модель –
І враз все притихло –
Твій голос розрізав повітря,
Притишене враз і важке,
І святкове, мов торт.
Слова долітали,
Мов запах ванільного крему.
Я клацнула мишкою,
Вимкнула світло і Word.
Давай поговоримо –
Вирішим, врешті, дилему.
Нам бути чи ні?
Чи окремо – там ти, а там я?
І це означає – ось ти, а ось я.
І не бути?
І це означає, що тиша вечірня – моя.
А ти тепер маєш створити свою і забути
Оцю, що настала опісля шаленого дня,
Оцю, що ніхто не чекав і про неї не мріяв.
Це, власне, не вибір.
Бо ти мені справжня рідня.
І я відчуваю до тебе довіру...