вірші

Запалює місто вогні непомітно.
Тут гамір і – тиша в твоєму селі.
Тут гаснуть вогні, а зоря в тебе світить.
Невже не говорить, як сумно мені?

Згортаються пагорби в темні сувої –
Вночі упаде на сувої роса.
І дивишся ти крізь вікно як надворі
Темніє, немовби лице моє, сад.

Темнію – ти їдеш. Темнію – розлука.
Темнію, бо знов не сказала тобі,
Як скучили губи, як скучили руки,
Як важче і важче чомусь не радіть.

Темнію – не бачиш, бо я враз світлію
Лиш голос твій чую, лиш ти на поріг.
І знову сказати нічого не смію,
Хіба що ізнову: вертайся з доріг!

І страшно, що все це продовжиться далі.
І страшно ще дужче, що все це мине.
І знов свої думи я спати вкладаю –
Не слухають знов мої думи мене.