вірші

Яка пожадлива була зі мною ніч!
Минула швидко і тебе украла.
Прозорим шовком вкрила і забрала.
І повела – чекай наступних стріч.

Наступні зустрічі – обкрадені, бо все
Повільно догорить у тім чеканні.
Щодень я думаю, що це з чекань – останнє.
І ніч поверне все і принесе

Нестримну радість – повернувся ти,
Прикритий ніччю, й затанцюють зорі,
Вдивляючись крізь вікна в неозорість,
Немовби долітаючи сюди.

Я вже не вмію довго так чекать.
А дочекавшись, втримати не вмію.
Хіба перетворю тебе на мрію –
До мрії не торкається щока.

Тебе ж торкається...І це єдина мить,
Коли я вмію плакати невтішно.
І не тому, що знов я стала грішна,
А з радости, бо радість защемить...